Як домогтися відвідуваності сайту

Кілька способів привернути відвідувачів для веб-проекту

  1. Хто такi посилання і з чим їх їдять
  2. Все, що роблять люди – вони роблять для людей, в кінцевому рахунку. Повною мірою це стосується і веб-проектів. Якщо ви замовили (зробили, придбали) сайт, і його ніхто не відвідує, значить, зусилля і гроші були витрачені даремно. Звідки ж беруться відвідувачі на будь-якому сайті? Спробуємо скласти повний перелік джерел трафіку, так на мові фахівців називають узагальнений процес відвідування сайту, або сукупність його відвідувачів, в залежності від контексту вживання цього слова. Відвідувачі приходять на сайт з наступних причин:

    натискаючи посилання з інших сайтів і каталогів;
    натискаючи посилання в закладках браузера відвідувача;
    відвідувач друкує адресу «власноруч»;
    сайт з'являється у браузері «сам собою»;
    зі сторінок пошукових систем (ПС).

    Тепер докладніше по кожному варіанту.

    Відвідування за допомогою «посиланнях з закладок» не вимагає докладного пояснення. В процесі «прогулянок» по просторах мережі Інтернет користувач записує адреси сторінок вподобаних сайтів в «закладки», за допомогою спеціальної функції браузера, та у разi необхідності може відкрити будь-яку сторінку, адреси та назви яких відображаються в меню вашої «Мозилли» або вашого «Гугл Хром».

    Для того, щоб друкувати адресу необхідної сторінки «власноруч» в адресному рядку браузера, теж, як то кажуть, великий розум не потрiбний. Також не варто особливо обговорювати джерела цієї адреси. Сьогодні, коли Інтернет проник в усі сфери нашого буття, адресу сторінки людина може побачити в телевізійній рекламі, дізнатися від друзів, отримати поштою від приятеля у вигляді ради, або від зловмисника – у вигляді спаму, і т.iн.

    Якщо ж той чи інший сайт відкривається в браузері «сам собою», тут є два варіанти. Найчастіше така поведінка вашого браузера просто запрограмована у коді сторінки, яку ви відкриваєте, або яка була щойно відкрита. Комп'ютерники вдаються до будь-яких хитрощів, аби тільки ви відвідали потрібну їм (а не вам !!!) сторінку. Найсумніше, що на сучасному етапі розвитку IT-технологій цим хитрощам зовсім не просто протистояти. Процес дуже і дуже нагадує перетягування линви. Наприклад, не встигли розробники сайтів «як слід» дібрати смаку і понавигадувати механізмів відкриття додаткових небажаних сторінок (спливаючі вікна, активація аудіо- та відеороликів), так відразу ж отримали «Відповідь Чемберлену» від розробників браузерів. Сучасні браузери, хвала Творцю Землi i Неба, вміють, наприклад, контролювати відкриття так званих «спливаючих» вікон, дозволяють в разi потреби швидко вимикати звук в тій чи іншій вкладці, і ще багато чого всiлякого іншого. Однак, повернемося до джерел трафіку.

    Коли ви відкриваєте якийсь сайт по посиланнях з інших сайтів, принциповим є відповідь на питання: «звідки ці посилання виникають на тих чи інших сайтах?» Спробуємо розтлумачити це на простому прикладі. Припустимо, ви відкрили сторінку якогось сайту, нехай це буде якийсь проект про кулінарному мистецтві, назвемо його «Рецепти тітки Дуні». На сайті «Рецепти тітки Дуні» розтащшовані десятки і сотні посилань на інші сайти, проекти, портали, сервіси, блоги, лічильники, інтернет-магазини, все варіанти дуже важко навіть передбачити, проте спробуємо їх систематизувати. Отже, c точки зору «профілюючих» інтернет-технологій, посилання на сайтах можна спробувати класифiкувати наступним чином:

    навігація по контенту в межах поточної сторінки (наприклад, щоб можна було легко переходити до інших абзаців);
    навігація по сторінках поточного сайту;
    виклик різних сервісних функцій сайту (наприклад, «Увійти на сайт» або "Завантажити файл");
    посилання на інші сайти, так звані «зовнішні посилання».

    У свою чергу, «зовнішні посилання» також слід розрізняти, перш за все, за критерієм їх походження. Іншими словами, слід розуміти механізм, чинники появи цих посилань, мету тих, хто ці посилання розміщує. Спробуємо виконати систематизацію зовнішніх посилань:

    зовнішні посилання «жорстко» розміщені веб-майстром для зручності відвідувача, це можуть бути, наприклад, адреси сайтів аналогічної або супутньої тематики («жорстко» означає, що адреси і анкор, тобто зміст посилань, не змінюються при багаторазовому відвідуванні сайту рецептів тітки Дуні);
    динамічні посилання, які видає робот сайту для зручності відвідувача, наприклад, тітка Дуня запрограмувала робот сайту рецептів, після чого байдужий робот в реальному масштабі часу покірно підбирає відповідні сайти з аналогічними кулінарними рецептами;
    динамічні SEO-посилання (SEO розшифровується як Search Engine Optimization, оптимізація сайту для пошукових систем) – їх розміщують для впливу, для »механiчного« впливу на алгоритм роботи пошукових систем, причому, як можна легко здогадатися, цим системам це зовсiм не подобається;
    динамічні посилання контекстної реклами, коли робот сайту рецептів тітки Дуні запитує «третього учасника» процесу – робота компанії контекстної реклами, який, залежно від контексту поточної сторінки, підбирає відповідну даного моменту рекламу і розміщує її на сайті тітки Дуні в вигляді посилань та/або картинок.

    Нарештi! Оце тепер, коли ми трошки, що називається, «зробили різкість», коли ми знаємо, з чого складатися сам процес відвідування того чи іншого сайту, коли ми знаємо, звідки і з яких причин на сайтах з'являються ті чи інші посилання, тільки тепер ми можемо спробувати наблизитися до надзавдання цієї статті – спробувати зрозуміти, як же зробити так, щоб на наш сайт заходили живі люди. Однак, перш зупинимося більш детально на кількох базових поняттях і технологіях IT-сфери, не лише на тих, що вже були згадані вище, але й на тих, про які поки що не йшлося.

  1. Пошукова система
  2. По суті, ми вже описали ідею роботи будь-якої пошукової системи. Робот сайту тітки Дуні, який запрограмований на те, щоб «догоджати» любителів кулінарії, які відвідують сайт тітки Дyнi, фактично виконує роботу, аналогічну тій, що роблять звичні нам супер-пупер-мега-розумні роботи дядько Яша (так на жаргоні називають пошукову системи Яндекс) і дядько Гоша (як можна здогадатися, це «кликуха» великого і не страшного товариша всіх інтернетчиків на ім'я Google). Але різниця полягає не тільки в масштабах та «інтелектi» роботів. Принципова різниця полягає в умінні Яші і Гоші відповідати на будь-які запити, в той час як «Дуня-робот» займається лише кулінарією.

    Ідею роботи пошукової системи найкраще зрозуміти за допомогою простої аналогії на бібліотечну тематику. Звичайно ж, в цифрову епоху мало хто відвідує храми книжкового царства. Однак, будемо сподіватися, що багато хто бачив, в чому полягає робота бібліотекаря, як саме він допомагає обрати потрібну читачевi літературу. Згадаймо, що в бібліотеках в доісторичну епоху вiдвiдувачi мали змогу користуватися як алфавітним каталогом, так і тематичним.

    Отже, пошукові системи функціонують за складним алгоритмом, в основі якого розташований той же принцип – допомогти читачеві знайти потрібну йому інформацію. У бібліотеці користувачу надавали формуляр – аркушик iз назвою та кодами книг. Зараз відвідувачеві сайту пошукової системи видають сторінку з посиланнями на сайти, які, з точки зору пошукової системи, мають задовольнити інтерес клієнта (користувача, відвідувача, читача – будь-яке слово стане в нагодi).

  3. Пошукова оптимізація
  4. Якщо автор книги бажає, щоб його книгу читали, йому необхідно дотримуватися багатьох правил і канонів, коли він цю книгу пише. У цьому випадку будь-яка поважаюча себе бібліотека з радістю розмістить книгу на чільне місце. Працівники бібліотеки будуть рекомендувати читачам саме цю книгу, серед багатьох інших, і в першу чергу в порівнянні з аналогічними виданнями.

    Саме так i творець сайту просто зобов'язаний в тій чи іншій мiрi дотримуватися правил, норм і рекомендацій, які дозволять йому створити сайт, що буде користуватися «повагою» з боку роботів пошукових систем. Тоді для веб-майстра настає «повне щастя», його сайт будуть відвідувати натовпи народу, його ідеї швидко розповсюджуватимуться по всій інтернет-аудиторії, а в його кишені можуть з'явитися реальні, «справжні» гроші від продажу товарів або послуг, наприклад, послуг з розміщення тієї ж контекстної реклами.

  1. SEO-просування
  2. Ані дядько Гоша, ані дядько Яша, ані персонал бібліотеки не є безсрібниками. Усі послуги в світі щось коштують і всі послуги виробляються з метою щось заробити. Як то кажуть, чистий бізнес, нічого зайвого. Персонал бібліотеки отримує, звiсно, зарплатню та премії. А «дядьки» Яша та Гоша – доходи від продажу, наприклад, послуг з розміщення контекстної реклами. Але пошукових систем (в просторіччі «пошукачів»), що впливають на «погоду» в мережі Інтернет, не так багато. А людей, праця яких тісно пов'язана з роботою цих пошукачiв – мільйони. Ясна річ, вони теж майже всі «хочуть грошей».

    От так i вийшло, що історія існування і розвитку мережі Інтернет – це багато в чому (якщо не взагалi) – історія боротьби двох кланів. Перший клан – це пошукачi, другий – так звані сеошникі, люди, які вміють впливати на роботу «святая святих» Інтернету – роботів пошукових систем. Часом буває важко прокреслити межу між сеошником і веб-майстром, тобто людиною, яка виконує основну роботу зі створення і підтримки сайту. Однак, з деякою часткою умовності можна сформулювати, що веб-майстер придумує, компонує, прикрашає, програмує сайт, а сеошник робить так, щоб робота веб-майстра схвально оцінювалася Яшей і Гошею.

    Як саме сеошник робить свою роботу – окрема розмова. Взагалі кажучи, про SEO можна дискутувати нескінченно, причому, поки ми будемо про це говорити, розробники пошукових систем вигадають ще багато чого, про що доведеться говорити знову і знову, знову і знову. Тому коротко відзначимо, що існує так зване «чорне» SEO і так зване «біле» SEO. Поділ умовний, проте ці два види діяльності об'єднує те, що ані Яша, ані Гоша «не люблять» жодних сеошників. За «чорне» SEO пошукові роботи відразу «відправляють» сайт в небуття... Не лякайтеся, це перебільшення. Сайт припиняє існування лише в базах даних Яші і Гоші. Правильніше буде сказати, що Яша і Гоша відправляють сайт в «бан», тобто накладають на нього заборону, і посилання на ці сайти ніколи (до зняття «бана») більше не з'являються у видачі цих пошукових систем. «Біле» SEO дозволяє сайту існувати, а ще сайту може мпосміхнутися доля», а вона будь-якому сеошніку ой як потрібна, так! У разі успіху сайт може отримати ой як багато відвідувачів, а власник сайту – ой як багато грошенят! Але! Ті з вас, хто розкачав губу та уявив себе Трампом чи Рокфелером! Уважно читайте наступний підзаголовок.

  3. Сили нерівні
  4. Треба розуміти принципову різницю між майстерністю, наприклад орнітолога і майстерністю сеошника. Якщо хтось, припустимо, вивчає птахів, то за всю його життя, звичайно ж, в природі можуть відбутися зміни клімату, ареалiв проживання тих чи інших видів пернатих. Однак, основні закономірності та постулати біологічної науки залишаться при цьому непорушними.

    Зовсім інша справа, коли мова йде про таїнства SEO. Що вивчає ця наука? Поведінку роботів. Рукотворних роботів. Виходить, що даний процес перебуває в повній залежності від живих людей, які можуть при бажанні змінювати будь-які «правила» гри мало не щодня.

    Зрозуміло, що справа не тільки в бажанні або небажанні розробників пошукових систем робити ті чи інші правки в алгоритмах ранжирування. Звичайно ж, всі ми (і вони) підкоряємося не тільки своїм примхам, а й законам ринку. А останні чітко встановлюють залежність цін на товари і послуги від обсягу попиту на них і обсягу їх пропозиції. Називається ця нехитра премудрість «закон пропозиції».

    Згадаймо тепер, що левова частка ринку пошукових послуг поділена між двома монстрами. Чого вже там казати, Яша і Гоша свого не втратять. Отже, любі сеошникі, поки на ринку ми спостерігаємо таку жорстку псевдомонополію і поки не буде жорсткої конкуренції, доти доля веб-майстрiв, точніше, доля їх бюджетів буде у величезній мірі залежати від примх програмістів вищезазначених пошукових систем.

    Ще раз проакцентуємо цей важливий висновок. У боротьбі мільйонів веб-майстрів, сеошників, «проти» програмістів ПС сили не рівні, оскільки «оперативна ініціатива» завжди на боці останніх. Пошуковики змінюють алгоритм ранжирування , і мільйони веб-майстрів і сеошників змушені міняти всі свої «хитрощі». Які? Відповідь дамо не одразу, а поки що спробуємо пояснити, в чому полягає принцип ранжирування на підставі «ваги» посилань з сайтів-донорів.

  1. Яка з двох тіток крутіше?
  2. Історію боротьби сеошників за своє щастя можна випускати вже в вигляді багатотомника. В рамках цієї загальноосвітньої статті відзначимо лише, що найбільш яскравою сторінкою багаторічної «битви» сеошників з пошуковими системами стала історія про зовнішні посилання. По-науковому цей процес можна назвати впливом посилань на роботу алгоритму посилального ранжирування. Цей алгоритм полягає у тому, що сайтам привласнюються своєрiдні рейтинги, по-сеошному, «вага», і посилання «передають вагу» тим сайтам, на які вони вказують.

    Той сайт, на якому розміщено посилання, називається посилальним донором, а інший сайт, на який ця посилання вказує, називається, як не важко здогадатися, акцептором. Коли для всіх сайтів Інтернету такi рейтинги встановлені, можна обчислити «миттєву» «значимість» кожного конкретного сайту, що може бути враховано роботом під час прийняття рішення щодо того, який саме сайт показувати першим в списку, а який, другим, і який взагалі не показувати.

    Давайте спробуємо пересказати цей моторошний абзац ще раз. Використаємо як приклад наш вигаданий сайт «Рецепти тітки Дуні». Припустимо, користувач зазначив пошуковий запит «кулінарні рецепти». Окрім того припустимо, що Інтернет був винайдений лише вчора, і в ньому існує всього-на-всього чотири сайту: два на кулінарну тему, а два інших – на абстрактну тему. Нехай цей список складають два сайти новин, і два кулінарних. Один сайт новин «від журналіста Колі», а другий – «від марнослова Петі». Виходить, що Коля зробив хороший і корисний сайт, на високому професійному журналістському рівні. А ось Петя – дилетант. І сайт у нього поганенький.

    Стосовно кулінарних сайтів, у Дуні теж є сайт-конкурент. Нехай крім тітки Дуні свої рецепти опублікувала ще тітка Клава.

    І ось, нарешті, настає урочистий момент, коли який-небудь користувач нашого уявного «четирехсайтового-без-урахування-пошукової-системи» Інтернету зазначає в пошуковій системі запит «рецепти від тітки». Звiсно, оскільки вибір невеликий, пошукова система видасть список з двох сайтів. Але! Який з них буде на першому місці, а який – на другому?

    Відповідь на це питання в реальному житті дуже та й дуже складний. Настільки складний, що необізнана людина не в змозi уявити масштаб важкостi завдання iз ранжирування сайтiв, тобто завдання, вірiшенням якого буде той самий список з двох сайтів, зроблених нашими уявними тіточками. Але ми в цій статті намагаємося давати прості відповіді. Тому, істотно спрощуючи ситуацію, скажімо, що першим в списку (якщо не враховувати iншi фактори) виявиться той сайт, на який посилається більш вагомий донор. Інакше кажучи, якщо на сайті високопрофесiйного та глибокошановного Колi буде розміщено посилання на рецепти тітки Дуні, то тітка Дуня виявиться першою в списку, оскільки на сайт її конкурентки посилається неавторитетний торохтій Петя.

    Якщо попередній абзац комусь здасться складним, то можна уявити собі зовсім вже просту аналогію з реальним життям. Припустимо, в якомусь навчальному закладі проходять вибори Студентської Ради. І кандидати збирають рекомендації. Якщо студентка Дуня заручилася підтримкою декана факультету, а студентку Клаву рекомендує тільки вахтерка з прохідної іногороднього філії, то, ясна річ, студентка Дуня буде мати набагато бiльше шансiв бути обраною (знову ж, в чистому випадку, не враховуучи побічнi обставини), нiж її приятелька студентка Клава.

    Будемо сподіватися, що ми вибрали адекватну аналогію. Як би там не було, є великі сумніви, що існує більш зрозумілий варіант пояснення алгоритму посилального ранжирування ...

    Отже, будемо сподіватися, що після розгляду запаморочливих аналогій дещо стало зрозуміло. Зараз ми маємо невелике уявлення про те, як могли б працювати роботи. Спробуємо нарешті зрозуміти, як цим роботам намагаються протистояти сеошникі.

  1. Хитромудрощі сеошников
  2. Для того, щоб вплинути на роботу Яші і Гоші, нічого особливого, по суті справи, сеошникі не роблять, крім одного – вловлюють закономірності, за якими Яща-Гоша віддає перевагу тим чи іншим публікаціям і намагаються цим перевагам «потурати». Наприклад, були часи, коли пошукові системи «велися» на всiлякі жаргонні слівця. Вихідна посилання на інший сайт з анкором типу «цікава стаття про те-то і те-то» користувалася меншим «успіхом» у пошукових систем, ніж посилання виду «тут» або «зашибительскі стаття ось за цим посиланням». Природно, після того, як сеошники почали зловживати такими хитромудрощами, розробники пошукових роботів одразу ж зробили необхідні змiни в алгоритмах програмного забезпечення.

    Щодо теорії та практики посилального просування сайтів надруковані теребайти статей. Були створені десятки і сотні бірж, на яких стражденні веб-майстри мали змогу придбати вхідні посилання на свої сайти (тобто самi посилання розміщується на сайті-донорi, там вона є вихідної, а вказує вона на сайт-акцептор, для якого вона є вхідною) з потрібними анкорами, на потрібних сторінках і в необхідному контексті. Сеошники купували та продавали посилання, а Гоша і Яша скрипіли зубами в люті, мовляв, як це так, власники сайтів гребуть за них купу грошей, неподобство! Виглядає так, ніби-то Гоша і Яша роблять свої сервіси з любові до освіти користувачів Інтернету. Врешті-решт програмісти пошукових компаній оголосили посилальному просуванню війну і спромоглися таки позбавити веб-майстерiв левової частки їхніх заробітків. Ринок посилань помер, або майже помер. А що ж тепер робити власникам сайтів?

    Для нас в даному випадку важливо зрозуміти, що розміщення посилань на інших сайтах , сайтах-донорах, не створює ніякої споживчої вартості (якщо бути точним, невелику вартість створює, але тою можна знехтувати в нашому контексті), а лишень сигналізує про значущість контенту, розміщеного на сайті-акцепторі. Звідси маємо прямий наслідок, який полягає в тому, що рано чи пізно пошукові системи винайдуть алгоритми, що виключають вплив зовнішніх посилань на позиції сайту-донора в лістингу, який формується в результаті запиту користувача (т.зв. пошукова видача). Таким чином, вкладення коштів і зусиль в таке просування є або безглуздим заняттям, або має тимчасовий і обмежений ефект.

    Таким чином, ми з'ясували, що вкладення сил і засобів в посилальне просування не є безвідмовним способом залучення відвідувачів на сайт. Що ж робити? Хороші варіанти відповіді можна прочитати в двох наступних параграфах цієї статті.

  1. Перший безвідмовний спосіб привернути відвідувачів
  2. Отже, роботи Яші і Гоші намагаються виключити вплив зовнішніх факторів, наприклад, посилань, на позиції сайту в пошуковій видачі. Зовсім інша справа, коли йдетья про вміст нашого сайту, який ми хочемо просунути. У цьому випадку пошукова система не зможе повністю ігнорувати наші зусилля, оскільки роботи (точніше, їх творці) зобов'язані в умовах ринку піклуватися про своїх клієнтів. Їхніми клієнтами, нехай опосередкованими, є, по суті, всі користувачі, які переглядають пошукову видачу. Тому, якщо на нашому сайті з'являється хороший контент, якщо сайт за багатьма ознаками є якісним, то його позиції у видачі пошукових систем будуть відповідними.

    Виходить, що в наш час, коли Яша і Гоша винайшли вкрай розумні алгоритми ранжирування, мистецтво просування сайту стає в основному мистецтвом створення цього самого сайту. Критерії якості сайту заявлені пошуковими системами в відкриту, і нічого не заважає веб-майстрам вступати в чесну (або майже чесну) конкуренцію за хороші пошукові позиції. І цю роботу ніяк не можна назвати хитрощами, оскільки багаторічний важка праця задля добра користувача сайту є часто-густо якщо не подвигом, то серйозним подвижництвом.

    Робота по підвищенню кількості і якості контенту дуже важлива для власника сайту ще й тому, що ця робота, на відміну від «кривлянь і стрибків» по посилальному просуванню,підвищує споживчу вартість ресурсу, а значить, наскільки б не були жадібними розробники пошукових алгоритмів, вони будуть змушені віддавати перевагу тим сайтам, на яких більше контенту і на яких цей контент корисніше і цікавіше. Інакше кажучи, інвестиції в зміст та інші достоїнства сайту є за визначенням набагато більш надійними і прибутковими, ніж інвестиції в «хитрі» SEO-заходи.

    Справедливість вищенаведеного твердження стає легко зрозуміла на прикладі з улюбленого всіма кінематографа. Погодьтеся, що у кінопродюсера завжди є принциповий вибір засобів просування свого продукту на екрани кінотеатрів. Можна домагатися корисливої і безкорисливої​«дружби» з директорами кіномереж. А можна все сили і гроші витрачати на створення якісних продуктів. Але в першому випадку вкладення ненадійні, оскільки директор кіномережі може бути звільнений, чи в нього може прокинутися совість, та й взагалі вiн може просто «кинути», тобто підношення прийняти, а кінофільм в прокат не випустити.

    Совсем другое дело, когда фильм качественный, да еще когда это качество подкреплено вложениями в рекламу продукта. Тут уж и без всяких подношений руководители всех киносетей будут счастливы показать вашу кинокартину на свои экранах, понимая, что они мало чем рискуют, с учетом массовой рекламной поддержки фильма.

    Ось чому ані Яша, ані Гоша не будуть ігнорувати наш сайт, якщо він насправді є ціннім для відвідувачів. З цієї точки зору розміщення великої кількості якісних унікальних матеріалів гарантує приплив відвідувачів на сайт. Одна біда – робити це доводиться поступово, від місяця до місяця додаючи на сайт хороші і потрібні статті, розміщуючи на ньому корисні сервіси.

    Якщо веб-майстру вдасться створити хороший відвідуваний ресурс, монетизація його зусиль буде відбуватися все життя. Саме тому вкладення в пошукове просування сайту настільки значні. Багато працюєш, багато платиш, зате поступово стаєш все більш забезпеченим. Дуже поступово. Швидких способів пошукової «розкрутки» вже не існує, не ті нині часи. А що ж робити, якщо відвідувачі для сайту потрібні відразу і у великій кількості? Де їх взяти? Для цього існує другий безвідмовний спосіб.

  1. Другий безвідмовний спосіб привернути відвідувачів
  2. Тут все, як у звичайному житті. Якщо доля не дає якихось подарунків задарма, то можна спробувати купити те, чого тобі не вистачає. В даному випадку дуже розумною буде тактика придбання відвідувачів на сайт. Основна перевага цього способу – ви отримуєте клієнтів відразу і стільки, наскільки у вас вистачить грошей. Звичайно, собівартість одного клієнта може виявитися істотно вище, ніж при «умовно-безкоштовному» просуванні сайту, коли пошуковик «з доброї волі» показує посилання на ваш сайт в своїй видачі. Зате, при відповідній якості і, що головне, при відповідній вартості вашої послуги, ви зможете відразу отримати прибуток і не чекати місяці і роки, поки Яша і Гоша оцінять ваші зусилля з просування. Якщо взагалi коли-небудь оцінять!

    Кожен розумний власник сайту, відчуваючи невгамовне бажання витратити гроші на SEO-просування, зобов'язаний розуміти, що повну гарантію успіху у цій невдячній справі можуть дати тільки керівники пошукових компаній (спробуйте подзвонити в офіс Гугла, якщо хоч трохи вірите у казки). Максимум, що має моральне право гарантувати сумлінний сеошник – наявність позитивного ефекту. Якщо ж сусід-студент за «скромну» винагороду «гарантує» вам конкретні позиції в пошуковій видачі... Що ж, як то кажуть, сам собі пан. Тут дуже часто трапляється ситуація з анекдоту про єврея, який передбачав стать дитини, а в разі невдачі (зрозуміло, що шахрай помилявся приблизно у половинi випадків) вiддавав батькам гроші.

    Повернемося до придбання вхідного трафіку. Як це зробити? Дуже просто – взяти гроші і заплатити в «магазині», тобто на біржі контекстної реклами, за візити відвідувачів.

    Цих бірж споконвіку була сила-силенна, та й візити відвідувачів спочатку не купували, а залучали їх розміщенням банерів. І банери розміщували не за гроші, а за бартером. Міняли послугу розміщення банерів у себе на право розміщення банерів на інших сайтах, тим і годувалися.

    Однак, часи змінилися. На сьогоднішній день простори російськомовного ринку контекстної реклами майже повністю «захоплені» все тими ж Яшею і Гошею. Обидва пошукових монстра створили свої системи з продажу та купівлі послуг контекстної реклами. Система «від Гоші», яка дозволяє купити вхідний трафік, називається Google AdWords, а система «від Яши» – Яндекс Директ. Якщо ж ви хочете продати аналогічні послуги шляхом розміщення оголошень на сторінках свого сайту, вам слід скористатися сервісами Google AdSense та Рекламна мережа Яндекса відповідно.

    Налаштування рекламної кампанії в Директi та Google AdWords – досить складна справа, оскільки розробники надають неосяжнi можливості для тонкого регулювання. Наприклад, можна встановлювати залежність показу оголошення від часу доби, дня тижня, і, головне – від того, де знаходиться ваш потенційний клієнт. Йдеться про так зване географічне націлення. Якщо, наприклад, ваш інтернет-магазин не здійснює доставку товарів іноземним покупцям, то нема чого і показувати рекламу тим, хто відкриває ваш сайт, перебуваючи за кордоном.

    Особливе місце в налаштуванні рекламної кампанії займають цінові характеристики, які замовник встановлює в залежності від прибутковості свого бізнесу, власних фінансових можливостей і від того, наскільки гостро стоїть завдання залучення відвідувачів на сайт. Для того, щоб наша реклама з'явилася на сторінці пошукової системи або якого-небудь іншого сайту, необхідно кілька умов. Простіше кажучи, в даному випадку працює система аукціону.

    Розглянемо цей принцип на простому прикладі щодо наших улюблених сайтів рецептів від тітки Клави і тітки Дуні. Нехай вони обидві займаються доставкою приготованих ними страв клієнтам у тому самому місті, отже, на їх конкуренцію не впливатиме географічний таргетинг. Наша тітка Дуня просунута, її страви смачніше, вона продає їх дорожче, ніж продає аналогічні страви тітка Клава.

    Припустимо, на якійсь сторінці сайту, що продає послуги контекстної реклами, утворилося вакантне місце для розмiщення реклами. Яка ж з двох тіток матиме щастя бачити своє оголошення на цьому місці? Ясно, яка. Та сама, яка виявилася більш щедрою і поставила більш високу ставку за розміщення своєї реклами. Зрозуміло, що швидше за все цією щедрою тіткою виявиться Дуня, оскільки у неї більше можливостей. Її більш дорогі страви дозволять їй повернути великі витрати на рекламу, придбану за високою ціною.

    Вищесказане не означає, що тітка Клава ніколи не побачить своє оголошення на цьому рекламному носії. Однак ясно, що їй це щастя буде посміхатися рідше, ніж тьоті Дуні, адже наша малозабезпечена тітка Клава поставила на аукціон меншу ставку.

  1. Замість закінчення
  2. Звичайно, майже все, що ми обговорювали в цій статті, має істотну ступінь спрощення. Бiльш того, ще не встигнуть з даним текстом статті ознайомитися «широкі маси трудящих», ще не встигнуть широкі кола SEO-громадськості дiйти до тих чи інших тонкощів просування сайтів, як горезвісні Яша і Гоша вигадають ще щось таке, через що доведеться складати десятки і сотні інших статей.

    Однак, на даному етапі хотілося б зайвий раз загострити увагу публіки на наявному «викривленнi» у бік сеошно-довідкового просування сайту на противагу грамотній роботі по створенню та вдосконаленню якісних інтернет-ресурсів, повз яких безсумнівно не пройдуть сотні і тисячі відвідувачів. Інакше кажучi, можна було б дати просту пораду інвесторам в електронний бізнес: не намагайтеся увійти в райські кущі з чорного ходу. Закони економіки непорушні, як і закони світобудови. Хочете заробити грошей за допомогою сайту – працюйте над сайтом. І буде вам щастя.

Тут зазначений атестат нашого WM ідентифікатора 233157346953
www.megastock.ru